Ця фраза, яка часто відгукується і моїм клієнтам, і мені самій:
«Від чого біжиш, до того і прибігаєш».
Її можна було почути у серіалі «Алея світлячків», але насправді — це точний опис багатьох життєвих ситуацій.
Уявіть: ви відчуваєте тривогу, злість, образу чи будь-яку іншу «незручну» емоцію. Найперше бажання — позбутися цього якомога швидше. Ми намагаємося відволіктись, заглушити почуття, утекти від них.
Як це може виглядати?
Уникання. Ви відкладаєте неприємні розмови чи уникаєте ситуацій, які викликають дискомфорт. Наприклад, якщо ви ображені на близьку людину, але замість того, щоб поговорити, перестаєте відповідати на її повідомлення і знаходите відмовки, аби не зустрічатися.
Заміщення. «Заїдаєте» стрес, годинами сидите в соцмережах, занурюєтесь у роботу з головою — аби лише не відчувати.
Заперечення. Переконуєте себе, що «все нормально» і ніяких проблем немає.
Здається, це працює. Але тільки на перший погляд.
Чим обертається втеча від себе?
Пригнічення емоцій. Вони не зникають, а накопичуються і вибухають у вигляді психосоматики, нападів гніву чи панічних атак. Як повітряна кулька: що сильніше стискаєш — то більша ймовірність, що вона лусне.
Замкнене коло. Уникаючи страху самотності, можна хапатися за руйнівні стосунки. Утікаючи від почуття провини — знову й знову опинятися в ситуаціях, де воно виникає.
Втрата контакту з собою. Ігноруючи почуття, ми перестаємо розуміти, що нам насправді важливо. Це призводить до відчуття порожнечі та втрати сенсу.
Повторення сценаріїв. Якщо не розбиратися у власних реакціях, ми приречені знову і знову наступати на ті самі граблі.
Насправді ж, чим сильніше ми тікаємо від власних переживань,
тим сильніше вони за нас чіпляються.
Перший крок: зупинитися
Замість втечі можна зробити зовсім інше — зупинитися і подивитися в обличчя своїм емоціям.
Без оцінок і боротьби.
Ці відчуття — частина вашого минулого досвіду, ваших зусиль і перемог. Але зараз ви змінилися, і настав час перестати витрачати енергію на «втечу» та почати рухатися до іншого.
Прожити емоцію. Дозвольте їй бути. Це може бути неприємно, але саме проживання знімає напругу.
Назвати почуття. «Я злюся», «Мені сумно», «Я боюся». Коли ми називаємо емоцію, вона вже втрачає частину своєї сили.
Дослідити причину. Запитайте: «Чому я це відчуваю? Яка потреба стоїть за цим?»
Підтримати себе. Уявіть, що ви говорите з другом, який переживає кризу. Що б ви йому сказали? Скажіть це собі.
Відпустити. Коли емоція прожита й усвідомлена, вона слабшає, звільняючи місце для руху далі.
Регулювати свої стани — це не талант і не вроджений дар. Це навичка, яку можна тренувати. І почати варто з малого:
Дихання. Квадратне дихання або просто спостереження за вдихом і видихом. Це «кнопка перезавантаження» для нервової системи.
«Острівці спокою». Прогулянка в парку, улюблена музика, гаряча ванна чи розмова з другом. Маленькі паузи, що повертають до себе.
Гумор. Сміх знімає напругу й допомагає пережити абсурдні моменти.
Психотерапія. Сесія з психологом може стати тим самим «вирівнювачем», коли власних сил бракує.
Навчання емоційній саморегуляції — це марафон, а не спринт. Будуть злети й падіння, моменти, коли здаватиметься, що нічого не виходить. І це абсолютно нормально.
Головне — не припиняти тренуватися.
Автор: Тетяна Калмикова
10.05.2025
#консультація психолога онлайн #психолог три ожність допомога #інтегративний психолог консультація онлайн
#як впоратися з провиною та соромом #психолог АСТ терапія Україна #тривожність корисні вправи психолог
Більше корисної та цікавої інфо - у моєму Telegram-каналі