Знайти. Себе, призначення, щасливе майбутнє.
Відчуваєте де фокус? Десь назовні. На цьому шляху пошуку ми мало звертаємо увагу про що говорить наше "всередені".
Давайте спробуємо повернутися до себе та почути куди ж ми йдемо.
Якщо ви хоча б раз ловили себе на думці, що вкотре тікаєте у серіал, або роботу (або підставити своє) замість того, щоб розібратися зі своїми переживаннями — ця стаття для вас.
Часто ми шукаємо прості рішення, але душа прагне глибини.
Коли світ здається особливо складним, а старі методи вирішення проблем не працюють, це саме та нагода - звернутися до інтегративного психолога. Це не просто фахівець, який задає класичне питання «Як ви себе почуваєте?». Це ваш особистий провідник із потужним арсеналом інструментів, готовий супроводжувати вас крізь життєві кризи, екзистенційні питання та моменти глибокої внутрішньої трансформації.
Що таке інтегративна психотерапія і як вона працює онлайн розбераємо у цій статті.
Сценарій - особиста «казка» з дитинства: несвідомі правила на кшталт «я маю бути зручною - тоді мене любитимуть».
Міф - ширший архетипний сюжет (за Юнгом), у який ми вбудовуємося як у роль у старій п'єсі.
Обидва формують поведінкові патерни: рятую, догоджаю, про себе згадую в кінці. Із цього моменту ми вже можемо починати переписувати власний наратив.
Про це і поговоримо у цій статті. Але спочатку можете прочитати пост в інстаграм, в якому мої роздуми та історія, яка надихнула розкрити глибше цю тему.
або Як перестати тікати від емоцій і навчитися саморегуляції.
Ця фраза, яка часто відгукується і моїм клієнтам, і мені самій: «Від чого біжиш, до того і прибігаєш».
Її можна було почути у серіалі «Алея світлячків», але насправді — це точний опис багатьох життєвих ситуацій. Уявіть: ви відчуваєте тривогу, злість, образу чи будь-яку іншу «незручну» емоцію. Найперше бажання — позбутися цього якомога швидше. Ми намагаємося відволіктись, заглушити почуття, утекти від них.
Як це може виглядати? І що з цим робити? Розбераємо у цій статті.
Ми більше не просто живемо. Ми виконуємо. Доводимо. Досягаємо. Ми перетворилися на "людські звершення" (human doings) замість "людських істот" (human beings).
А життя? Його акуратно посунули і замінили словом "потім".
